Як лікувати риніт?

Нежить, або риніт, — це один з найпоширеніших станів, з яким зіштовхуються люди різного віку. Попри свою безневинність, він може бути ознакою серйозних порушень в організмі або результатом тривалого впливу несприятливих факторів. Важливо розуміти, що риніт — не просто тимчасова незручність, а стан, який потребує уваги, точної діагностики та правильного підходу до лікування.

Причини виникнення

Причини можуть бути різноманітними. Нежить часто супроводжує застуду, може бути реакцією на зовнішні подразники або сигналом про порушення в організмі. Щоб лікування було ефективним, важливо точно визначити джерело проблеми:

• Вірусні інфекції — найчастіше викликають гострий риніт при ГРВІ, грипі та інших застудних захворюваннях.
• Бактеріальні інфекції — розвиваються на тлі ослабленого імунітету або як ускладнення вірусного нежитю.
• Алергени — пилок рослин, пил, шерсть тварин та інші речовини можуть спровокувати алергічний риніт.
• Порушення лікування — неправильна терапія або її відсутність при гострому риніті можуть призвести до хронічної форми.
• Сезонний поліноз — періодичні загострення в сезони цвітіння, які за відсутності лікування переходять у хронічний риніт.
• Гормональні зміни — особливо в підлітків, вагітних чи людей похилого віку.
• Вплив навколишнього середовища — забруднене повітря, різкі запахи, хімічні речовини також можуть дратувати слизову оболонку носа.

Види риніту

Важливо розуміти, який саме тип риніту в людини згідно з класифікацією, щоб підібрати правильну тактику лікування:

• Гострий — найчастіше розвивається на тлі вірусної інфекції. Починається різко, супроводжується рясними виділеннями, закладеністю носа та загальною слабкістю.
• Хронічний — тривало протікаюча форма, може бути наслідком нелікованого гострого нежитю або постійного впливу подразників.
• Алергічний — реакція організму на алергени (пилок, пил, шерсть та ін.). Характеризується чханням, свербінням у носі та водянистими виділеннями.
• Атрофічний — супроводжується витонченням слизової оболонки носа, сухістю, утворенням кірок та зниженням нюху.
• Гіпертрофічний — потовщення слизової оболонки, що призводить до постійної закладеності носа та порушення носового дихання.
• Медикаментозний — розвивається через надмірне або тривале використання судинозвужувальних крапель.
• Вазомоторний — виникає при порушенні тонусу судин слизової оболонки носа, часто без видимих причин. Може загострюватись при зміні температури, стресі, фізичних навантаженнях.

Симптоми риніту

Нежить завжди проявляється утрудненням носового дихання, подразненням слизової оболонки, чхання, виділенням слизового (рідкого або в'язкого) відокремлюваного.
Клінічна картина залежить від того, гострий або хронічний нежить:

• Гострий починається з відчуття дискомфорту, чхання, загального нездужання чи слабкості;
• Ознаки хронічного риніту дещо відрізняються — дихання утруднене, нюх знижений, але може не бути. У носі відзначається набрякла, гіперемована, блискуча слизова або велика кількість сухих кірок.

Окремо варто згадати вазомоторний риніт (також він називається «неалергічною ринопатією»). Для нього характерні напади чхання, закладеності носа або ринореї (поява рідкого прозорого відокремлюваного) без видимої на перший погляд причини.

Діагностика

Для грамотної діагностики захворювання ЛОР-лікар проводить:

• Збір анамнезу — з'ясовує, як давно з'явилися симптоми, що їм передувало, чи є алергії чи хронічні захворювання;
• Риноскопія — огляд порожнини носа за допомогою спеціального інструменту для оцінки стану слизової оболонки, наявності набряку, виділень або кірки;
• Лабораторні аналізи — можуть призначатися загальний аналіз крові, мазок з носа або тести на віруси та бактерії;
• Алергологічне обстеження — у разі підозри на алергічний риніт (наприклад, шкірні проби або аналіз крові на антитіла);
• Рентген або КТ придаткових пазух — потрібні, якщо є підозра на ускладнення (наприклад, гайморит або поліпи).

Також можливе направлення на консультації до суміжних фахівців за складних або неясних випадків (можуть підключатися алерголог, імунолог, ендокринолог або невролог).

Як лікувати риніт?

Лікування риніту в дорослих та дітей потребує комплексного підходу та завжди має починатися з консультації спеціаліста. Самолікування, особливо із застосуванням судинозвужувальних крапель, може не тільки не подолати, а й посилити стан. Попри популярність цих крапель, вони усувають лише симптом — закладеність носа — за рахунок звуження судин та зменшення набряку. Однак при тривалому та безконтрольному застосуванні розвивається так званий «синдром рикошету»: слизова оболонка знову набрякає, і дихання знову порушується.

Привабливість судинозвужувальних засобів у їхній доступності — вони продаються без рецепта. Багато пацієнтів використовують їхні тижнями, не читаючи інструкцій та не усвідомлюючи ризику. Тим часом лікар призначає такі препарати строго на обмежений термін і може запропонувати альтернативи. Антибактеріальні краплі, які іноді призначаються при зміні кольору виділень на зелений, також потребують обережності — вони відпускаються за рецептом, і застосування має контролювати лікар.

Крім крапель, ефективною частиною терапії стають:

• Промивання носа — з морською водою, ізотонічними розчинами або спеціальними засобами. Вони допомагають позбавити слизову оболонку слизу, алергенів і патогенів. Однак промивання протипоказане при гострому запаленні — важливо враховувати стадію захворювання. Для безпечного виконання процедури в домашніх умовах краще використовувати спеціальні аптечні пристрої.
• Якщо місцевого лікування недостатньо, вдаються до системної терапії. Приклад — рослинний препарат Синупрет^®, який застосовується як у складі комплексної терапії, так і для профілактики. Він допомагає зменшити запалення та набряклість, полегшує відходження слизу та підтримує місцевий імунітет. Форми випуску дозволяють підібрати зручний варіант — краплі, сироп або таблетки. Але навіть натуральні препарати вимагають призначення лікарем.

У ряді випадків, особливо при вазомоторному або хронічному риніті, лікування хвороби може включати хірургічне втручання: припікання слизової оболонки, виправлення носової перегородки та інші процедури, що усувають анатомічні причини утрудненого дихання.

Ускладнення

Якщо гострий чи хронічний риніт не лікувати, може призвести до ряду ускладнень. Постійне запалення порушує вентиляцію носової порожнини та приносових пазух, що створює сприятливі умови для приєднання бактеріальної інфекції. Це підвищує ризик розвитку синуситів, отитів та запалення глотки. У дітей, особливо зі збільшеними аденоїдами, риніт небезпечний тим, що може призвести до зниження слуху або затримки мовного розвитку.

Крім локальних наслідків, сильний риніт впливає й на загальний стан організму. Через порушене носове дихання погіршується якість сну, з'являється стомлюваність, знижується концентрація уваги. При тривалому перебігу хронічний риніт здатний провокувати розвиток бронхіальної астми чи хронічних захворювань нижніх дихальних шляхів. Тому важливо не ігнорувати симптоми та звертатися до лікаря за перших ознак захворювання.

Профілактика

Профілактика риніту починається із створення комфортних умов у приміщенні. Сухе повітря пересушує слизову оболонку носа, роблячи її вразливою для вірусів та алергенів. Тому важливо підтримувати оптимальну вологість близько 50–60%. У цьому допомагає зволожувач повітря та гігрометр для контролю показників.

Також варто звернути увагу на загальний стан організму. Своєчасне звернення до лікаря при перших симптомах, повноцінний сон, збалансоване харчування та помірна фізична активність зміцнюють імунітет та знижують ризик переходу гострого риніту у хронічну форму.