Хронічний риніт: симптоми та лікування

«У мене хронічний нежить!» — Таку скаргу часто чують ЛОР-лікарі, особливо в сезон застуд, коли риніт з'являється в багатьох. Важливо розуміти, що хронічний нежить — це не самостійний діагноз, а симптом, що вказує на наявність захворювання в організмі. Він може супроводжуватися погіршенням пам'яті та уваги, швидкою стомлюваністю, порушеннями сну, такими як хропіння та безсоння, а також підвищувати ризик розвитку серцево-судинних патологій та частих запальних процесів носоглотки.

Лікування хронічного риніту в дорослих зазвичай стандартне, проте в дітей ситуація потребує особливої уваги. У малюків цей симптом може призвести до хронічного отиту та зниження слуху, що часто залишається непоміченим, оскільки хворобливі відчуття відсутні, а сама дитина не завжди здатна поскаржитися на дискомфорт. Тому своєчасна діагностика та лікування в дітей особливо важливі.

Причини виникнення та розвитку хронічного нежитю

Найчастіше затяжний нежить викликають застудні інфекції (ГРЗ, ГРВІ, грип, коронавірус тощо). Слизова оболонка вражається вірусами, які поступово «захоплюють» всю носоглотку, знижують імунітет, а пізніше виникає бактеріальна інфекція. Клітини слизової носа в цей період працюють на межі: вони посилено виділяють слиз, щоб вірус з повітря не потрапив до органів дихання.

До інших причин належать:

• Контакт з алергенами та сезонний поліноз, який часто переходить у хронічну форму;
• Неправильне лікування гострого риніту або його повна відсутність, сподіваючись, що «само пройде»;
• ураження слизової оболонки вірусами з подальшим зниженням імунітету та приєднанням бактеріальної інфекції;
• зловживання судинозвужувальними краплями;
• анатомічні особливості носової перегородки та носових раковин;
• гормональні зміни (наприклад, при вагітності чи захворюваннях щитоподібної залози).

Отже, хронічний риніт — це тривалий, повільно прогресуючий нежить, що виникає з різних причин, які вимагають своєї терапії.

Відмінність симптомів різних видів хронічного риніту

Ознаки хронічного нежитю відомі:

• закладеність носа;
• чхання;
• виділення з носа;
• порушення загального стану.

Пізніше з'являється сильний набряк слизової оболонки та виділення з носа. Потім вони змінюють свій колір (до жовтих чи зелених) та консистенцію (стають густими).

Також є й ряд відмінностей залежно від класифікації хронічного риніту:

1. Катаральний нежить виражений слабо, нюх знижений, слиз виділяється з носа. Відмінний симптом — якщо змінити позу чи фізичне навантаження, стає легше.
2. Гіпертрофічний риніт характеризується розростанням сполучної тканини в носі.
3. Атрофічний риніт проявляється сухістю та утворенням скоринок у носі, почуттям стягування, незначними кровотечами.
4. Медикаментозний виникає під час прийому лікарських засобів — гіпотензивних, нейролептиків, транквілізаторів. Якщо їх скасувати, симптоми риніту зникнуть. У цьому його відмітна ознака.
5. Смаковий риніт — це рідкий ексудат, який з'являється до або після прийому гарячої/гострої їжі.
6. Гормональний риніт — результат дисбалансу на тлі вагітності, клімаксу, під час різних фаз менструального циклу, акромегалії чи гіпофункції щитовидної залози. Коли цей фізіологічний стан змінюється чи зникає, зникає й нежить.

Як відрізнити вірусний риніт від алергічного?

Вірусний та алергічний риніт мають схожі симптоми — нежить, закладеність носа, чхання — але причини їхні появи різні, а значить, відрізняється й лікування:

• При вірусному риніті симптоми з'являються гостро: «першить» у горлі, підвищується температура, можлива загальна слабкість. Виділення з носа спочатку рідкі, потім стають густими. Такий стан найчастіше супроводжує застуду чи ГРВІ.
• Алергічний риніт розвивається раптово при контакті з алергеном. Характерні рясні прозорі виділення, часте чхання, свербіж у носі та очах, сльозотеча. Температура при цьому не підвищується, а загальне самопочуття не страждає.

Правильно визначити тип риніту допоможе лікар: він проведе огляд, за необхідності призначить аналізи та підбере відповідну терапію.

Діагностика хронічного риніту

Стандарти діагностики хронічного нежитю наведені нижче:

• опитування пацієнта (скарги, анамнез);
• зондування навколоносових пазух;
• рентген, за показаннями — комп'ютерна томографія, магнітно-резонансна томографія, ультразвукове дослідження;
• цитологія, гістологія (за показаннями);
• клінічні та біохімічні аналізи;
• дослідження імунного статусу.

При підозрі на алергічний нежить призначають визначення імуноглобулінів у крові та внутрішньошкірні алергічні тести. Якщо підозрюється інфекція, то роблять бактеріологічний аналіз (посів) з носа, що допоможе виявити збудника та оцінити його чутливість до антибіотиків.

Лікування хронічного риніту

Підхід до лікування хронічного риніту залежить від його причини: інфекційної, алергічної, гормональної, медикаментозної чи іншої форми. Універсального засобу немає — схему комплексно підбирає лікар-оториноларинголог на основі скарг, огляду та діагностики.

Варто зазначити, що перед візитом до лікаря важливо не промивати ніс і не використовувати краплі, щоб зберегти картину захворювання. Це дасть змогу лікарю точно визначити, що заважає диханню та які препарати підійдуть.

Медикаментозна терапія

Призначається індивідуально з урахуванням форми риніту та виразності симптомів:

1. Судинозвужувальні краплі/спреї.
2. Противірусні краплі в ніс, що містять інтерферон. Застосовуються в разі, якщо нежить викликаний застудою, тобто вірусом.
3. Таблетки при хронічному нежиті призначають, коли потрібно досягти тривалого, системного ефекту. Лікар подивиться, що потрібно зробити — зняти запалення носових пазух (наприклад, використовуючи Синупрет^®) або усунути бактеріальну інфекцію (антибіотики).
4. Антигістамінні препарати. Знімають набряк слизової оболонки носа протягом 24 годин, особливо якщо його причиною є алерген.
5. Сольові розчини. Краплі/спреї на основі стерильної морської води або фізрозчину. Вони широко застосовуються для промивання, зволоження носа, профілактики застуди та грипу (вимивають вірус зі слизової оболонки носа)
6. Спеціалізовані препарати — при вікових чи специфічних формах риніту. Антихолінергічні засоби — при сенільному риніті в літніх, гормональна корекція — при ендокринних порушеннях; специфічне лікування — при професійному, смаковому чи медикаментозному риніті (залежність від назальних крапель).

До курсу лікування рекомендується включити Синупрет^® — комбінований препарат з німецькою якістю на рослинній основі, що представлений в різних формах. Він ефективно відновлює процеси самоочищення слизових оболонок верхніх дихальних шляхів, допомагає позбутися запалення, допомагає зміцнити імунітет та попередити ускладнення синуситу.

Назальний душ (промивання носа)

Назальний душ має особливу популярність, оскільки цей метод безпечний, підходить при алергічному та інфекційному риніті. Його можна купити в будь-якій аптеці у вигляді аспіратора з довгою трубочкою або ємності з різними насадками «Зозуля». У цю ємність наливають воду та додають пакетик із сіллю, а потім зрошують порожнину носа.

При алергічному риніті назальний душ знижує концентрацію алергенів, гістаміну, лейкотрієнів та інших БАВ у назальному слизу. Одночасно відбувається механічне очищення носа, що дозволяє знизити дозу та забезпечити доставку ліків до рецептора-мішені.

Відмінності лікування для дітей та дорослих

Лікування хронічного риніту в дітей та дорослих будується за різними принципами. Організм дитини чутливіший до ліків і швидше реагує на зовнішні подразники. У дорослих частіше є хронічні захворювання, що впливають на вибір терапії. Тому підхід до лікування підбирається індивідуально:

• Підбір ліків. Дітям призначають лише препарати, дозволені за віком, у безпечному дозуванні. Деякі засоби, які застосовуються в дорослих (наприклад, судинозвужувальні спреї), для дітей обмежені або заборонені.
• Форма ліків. У дітей перевага надається краплям та сиропам, а у дорослих — таблеткам, спреям, аерозолям.
• Діагностика. Маленьким дітям складніше пояснити свої відчуття, тому лікар орієнтується як на скарги, так і на поведінку, зовнішній огляд, дані аналізів.
• Супроводжувальна терапія. У дорослих частіше потрібне паралельне лікування фонових захворювань (алергій, порушень гормонального фону), у дітей — корекція способу життя, режиму дня, зміцнення імунітету.
• Промивання носа. У дітей процедура виконується в домашніх умовах особливо обережно та з використанням спеціальних дитячих пристроїв та розчинів, щоб не пошкодити слизову оболонку.
• Реакція на лікування. У дітей при правильній терапії симптоми частіше проходять швидше, але й ризик ускладнень вищий при неправильному підході.

Й у дітей, й у дорослих важливо своєчасно розпочати лікування та не займатися самолікуванням — так можна уникнути ускладнень та переходу риніту в затяжну форму.

Можливі ускладнення

Затяжний риніт — не просто незручність, а стан, який за відсутності правильного лікування може призвести до серйозніших проблем. Нижче перераховані найпоширеніші ускладнення:

• Синусит (гайморит, фронтит та ін.) — запалення приносових пазух, яке нерідко розвивається на тлі постійного набряку та порушення відтоку слизу.
• Середній отит — особливо часто зустрічається в дітей: запалення може переходити з носоглотки до слухової труби та вуха.
• Поліпоз носа — хронічне запалення може призвести до утворення поліпів, які заважають нормальному диханню.
• Хронічна гіпоксія — постійна закладеність носа порушує надходження кисню, що впливає на загальне самопочуття та роботу мозку.
• Загострення бронхіальних захворювань — хронічний риніт здатний посилювати перебіг бронхіальної астми та хронічного бронхіту.
• Зниження якості життя — порушений сон, постійна втома, погіршення нюху та головний біль стають повсякденною реальністю при нелікованому риніті.

Саме тому хронічний риніт потребує повноцінного обстеження та індивідуально підібраної терапії.

Як захистити себе від хронічного риніту?

В основі профілактики простудного нежитю лежить зміцнення імунітету:

1. Курс вітамінів, повноцінний раціон харчування зі свіжими овочами та фруктами.
2. Одягатися потрібно за погодою, щоб уникнути переохолодження.
3. Для захисту від вірусу слід капати в ніс спреї на основі інтерферону.
4. Регулярно промивайте ніс сольовими розчинами.
5. Мірою профілактики хронічного риніту для алергіків є усунення провокуючих факторів (пил, вплив домашніх тварин, продукти харчування).

Захистити себе від хронічного риніту можна шляхом проходження медогляду: наприклад, регулярний огляд у ЛОР допоможе вчасно виявити викривлення носової перегородки та, можливо, зробити операцію. Це допоможе уникнути появи хронічної форми риніту.

Для інших типів риніту профілактичні заходи рекомендує ЛОР-лікар.