Гайморит без нежитю: ключові особливості та лікування

Гайморит — це різновид синуситу, запалення носових пазух (синусів). При такому захворюванні відбувається ураження верхньощелепних синусів, які є парними. Такі пазухи є найбільшими в організмі людини, і через їхній тісний зв'язок з зубним рядом, що розміщується нижче, часто схильні до запальних процесів¹. Запалення таких синусів завдає значної кількості дискомфорту хворому. Але чи буває гайморит без нежитю? У чому особливості його перебігу та лікування?

Чи може бути гайморит без нежитю?

Насправді гайморит без нежитю — це досить часте явище. Запалення верхньощелепних пазух найчастіше має бактеріальну природу і розвивається через активацію компонентів флори гайморових синусів, у тому числі бета-гемолітичних стрептококів, стафілококів та гемофільної палички. Оскільки отвори гирла гайморових пазух мають досить вузький розмір, вони можуть з великою часткою ймовірності закупорюватися, що й призводить до активації бактерій, розвитку запального процесу та порушення функцій слизових оболонок синусів. При цьому нежить не завжди супроводжує виникнення цього процесу¹.

Досить часто синусит з враженням верхньощелепних пазух розвивається як ускладнення зазвичай застуди — інфекції верхніх дихальних шляхів вірусного характеру. Після початкової 7-10 денної фази хвороби з поступовим одужанням пацієнти повідомляють, що їхнє самопочуття погіршується.

Ризики розвитку гаймориту зростають при:

• анатомічних особливостях, які призводять до змін обсягу пазух або розміру гирл;
• алергічних реакціях;
• астмі;
• шкідливих звичках;
• негативному впливі факторів зовнішнього середовища, у тому числі забрудненого повітря;
• порушеннях у роботі травного тракту (рефлюкс);
• стоматологічних захворюваннях.

До 15-24% випадків одностороннього верхньощелепного синуситу викликається саме стоматологічними проблемами, а деякі дослідження показують, що ця цифра сягає 40%¹.

Симптоми та ознаки гаймориту

Найчастіше гайморит проявляється закладеністю носа. Виділення можуть бути відсутні з різних причин, у тому числі через повну закупорку гирл носових пазух або через набряк носових ходів. Іноді слиз стікає по задній стінці горла, тоді можливе запалення і без закладення носа. Для ураження верхньощелепних синусів характерне підвищення температури, але іноді хвороба протікає і без лихоманки.

Гайморит без нежитю та температури може виявлятися:

• болем в обличчі, що локалізується в щоці;
• болем у лобовій ділянці чи зубах, інтенсивність якої зростає під час нахилу чи напруги.

Біль у гайморовій пазусі може мати односторонній чи двосторонній характер². Також ознаки гаймориту без нежитю можуть включати:

• відчуття тиску в обличчі — області уражених пазух;
• відчуття застою (обструкції);
• кашель — через стікання слизу по задній стінці горлянки;
• гіпосмію — зниження нюху, іноді спостерігається повна втрата нюху;
• головний біль, стомлюваність;
• зубний біль;
• неприємний запах з рота;
• біль та/або закладеність у вухах¹.

Варто враховувати, що гайморит без виділень із носа не можна розглядати як легшу форму хвороби. Він потребує до себе пильної уваги та своєчасного звернення за медичною допомогою.

Хронічний гайморит ще частіше протікає без виділень із носа, ніж гострий. Для нього типова відсутність болю, він може давати про себе знати:

• відчуттям закладеності носа;
• зниженою концентрацією уваги;
• втомою;
• нездужанням;
• постаназальним затіканням, коли соплі стікають по задній стінці гортані;
• болем у горлі;
• втратою нюху;
• неприємним запахом з рота.

Хронічна хвороба часто протікає хвилеподібно — періоди загострення захворювання змінюють періоди ремісії, коли симптоми повністю або практично відсутні.

Діагностика гаймориту без нежитю

Відчувши симптоми гаймориту без нежитю, краще не зволікати та звертатися за медичною допомогою. Лікар проведе огляд, збере анамнез і, за необхідності, призначить додаткові дослідження для встановлення правильного діагнозу. Якщо є підозра на гайморит без нежитю, діагностика може містити:

• передню риноскопію;
• ендоскопію носа;
• внутрішньоротову оцінку (на наявність карієсу та ін.);
• оглядову рентгенографію;
• КТ та МРТ.

Комплексна діагностика дозволяє не тільки виявити двосторонній або односторонній гайморит без нежитю, а й визначити причини виникнення.

Методи лікування гаймориту без нежитю

Як лікувати гайморит без нежитю визначає лікар з урахуванням причин виникнення такої хвороби та клінічної картини. Якщо захворювання є результатом ускладнення первинної вірусної інфекції сучасні лікарі зазвичай вживають заходів щодо послаблення симптомів (у тому числі болю, закладеності носа) протягом 2-3 тижнів. За цей час відбувається самостійне вирішення хвороби. Антибіотики на ранній стадії не рекомендуються. Пацієнтам можуть призначати:

• фізичний спокій — обмеження фізичної активності;
• адекватне знеболення — за потреби;
• збільшення споживання рідини;
• застосування назального сольового розчину;
• використання судинозвужувальних засобів¹.

При гаймориті важливо нормалізувати роботу слизової. І тому потрібні препарати, створені для нормалізації роботи мукоциліарного кліренсу. Йдеться про німецький препарат Синупрет^® від компанії Біонорика.

Синупрет^® — ліки, створені за унікальною технологією фітонірингу (поєднання фітотерапії та інжинірингу). Такий рослинний засіб розроблено спеціально для лікування ринітів та синуситів. Він надає комплексний вплив:

• бореться з бактеріями, які спричинили хворобу;
• полегшує набряк та запалення, сприяючи розширенню просвіту гирл синусів;
• розріджує вміст синусів, допомагаючи його евакуації;
• позитивно впливає на функції слизових оболонок, сприяючи їхньому відновленню після хвороби.

Синупрет^® випускається в різних лікарських формах, що дозволяє підібрати оптимальні ліки для різних людей, у тому числі для дітей та дорослих.

У разі, якщо захворювання характеризується важким перебігом чи має первинний бактеріальний характер, лікар може призначити антибіотики. У разі хронічного запального процесу необхідно виявити та усунути потенційні фактори ризику, а також уникати провокуючих факторів, здатних посилювати алергію та викликати загострення астми. Важливу роль відіграє відмова від нікотинової залежності. У разі одонтогенного гаймориту потрібне проведення кваліфікованого стоматологічного лікування.

Можливі ускладнення, якщо затягнути перебіг хвороби

Запалення та набряк гайморової пазухи без нежитю, як і інші види синуситів, рідко спричиняють ускладнення. Але у важких ситуаціях хвороба може поширюватися на прилеглі структури, у тому числі на зуби, очну яму, кістки, а іноді навіть на структури головного мозку. Деякі ускладнення можуть супроводжуватися значною захворюваністю та смертністю³.

Тому запалення гайморових пазух, навіть якщо воно протікає без лихоманки та нежитю, точно не варто залишати поза увагою. Пацієнти з таким діагнозом повинні бути під наглядом лікаря.