Хронічний риносинусит: все, що потрібно знати про діагностику та терапію

Хронічний риносинусит є поширеним захворюванням, яке зачіпає безліч людей. Тривале запалення призводить до постійних дискомфортних симптомів та значного зниження рівня життя. Ця патологія викликає незручності не лише в повсякденному житті, а й нерідко призводить до серйозних ускладнень, які впливають на загальний стан здоров'я. Розуміння причин та особливостей хвороби допомагає пацієнтам більш ефективно справлятися з її проявами та знаходити адекватні методи лікування.

Що таке хронічний риносинусит?

Хронічний риносинусит — це тривале одно-або двостороннє запалення одночасно слизової оболонки носа та приносових пазух, яке зберігається більш ніж 12 тижнів. При цьому захворюванні слизова оболонка товщає, що заважає нормальному дренажу (очищенню) пазух і призводить до накопичення слизу.

Внаслідок хронічного запалення у тканині можуть з'являтися поліпи, а також з часом збільшується кількість продуктів запального процесу, що посилює симптоми. Ці зміни значно ускладнюють дихання та можуть призвести до проблем з нюхом.

Причини та симптоми захворювання

До основних причин розвитку хронічного риносинуситу відносяться:

• Інфекції — віруси, бактерії або грибки часто ініціюють запальний процес, який може затягтися, особливо якщо існує схильність до респіраторних захворювань;
• Алергії — реактивні реакції на пилок, пил, плісняву або шерсть тварин нерідко сприяють хронічному запаленню;
• Анатомічні особливості — викривлення носової перегородки, наявність поліпів або інші структурні аномалії ускладнюють дренаж пазух і сприяють хронізації патології.

Симптоми зазвичай включають:

• Закладеність носа — постійне відчуття закладеності, яке не минає тривалий час;
• Виділення з носа — наявність густого секрету, часто жовтуватого або зеленуватого кольору з наявністю гною;
• Болі — дискомфорт і тиск у області лоба та щік;
• Зниження нюху — проблеми зі сприйняттям запахів;
• Кашель — часто виникає через стікання слизу по задній стінці глотки;
• Стомлюваність — загальне зниження енергії та відчуття втоми внаслідок запалення.

Крім того, перебіг захворювання може посилювати негативні фактори навколишнього середовища, особливо забруднене повітря.

Методи діагностики

Діагностика хронічного риносинуситу — це багатоетапний процес, який починається з ретельного збору анамнезу. Лікар (сімейний, терапевт чи отоларинголог) з'ясовує тривалість та характер симптомів. Важливо також розповісти фахівцеві про попередні захворювання, можливі алергії та фактори ризику, які можуть сприяти розвитку тривалого запалення.

Далі фахівець проводить риноскопію, щоб візуально оцінити стан слизової оболонки носа та приносових пазух. Цей метод дозволяє виявити набряк, почервоніння та можливі поліпи. Іноді лікар використовує ендоскопію для детальніших зображень, що допомагає краще зрозуміти ступінь запального процесу.

Для більш точної діагностики можуть бути додаткові дослідження. Комп'ютерна томографія (КТ) є одним з найбільш інформативних методів, що дозволяє оцінити стан пазух, виявити потовщення слизової оболонки та наявність рідини. Крім того, можуть проводитися аналізи, такі як мазок з носа або алергопроби, щоб виключити інфекційні або алергічні причини симптомів.

Як лікувати хронічний риносинусит?

Основна мета лікування хронічного риносинуситу — зменшення запалення слизової оболонки носа та відновлення нормальної функції приносових пазух. Це вимагає комплексного підходу, який може включати різні методи медикаментозної та немедикаментозної терапії:

• Протизапальні препарати — кортикостероїди у вигляді назальних спреїв допомагають знизити набряклість та покращити дихання;
• Промивання носа — використання сольових розчинів для промивання носових ходів сприяє очищенню та зволоженню слизової оболонки, зменшуючи дискомфорт;
• Антибіотики — за наявності бактеріальної інфекції можуть бути призначені антибіотики. Важливо, щоб їх призначав лікар, щоб уникнути появи стійких форм бактерій;
• Протигрибкові препарати — у випадках, коли причиною є грибкова інфекція, призначають протигрибкові засоби;
• Протиалергічні засоби — допомагають зменшити алергічну реакцію та набряк слизової оболонки, що сприяє полегшенню симптомів алергічного риносинуситу. Антигістаміни можуть застосовуватися у вигляді таблеток або спреїв для носа;
• Імунотерапія — для пацієнтів зі слабкою імунною системою може бути рекомендована імунотерапія для зниження чутливості організму до патологічних агентів;
• Хірургічне втручання — якщо консервативні методи не дають результатів, може знадобитися операція, спрямована на відновлення нормального дренажу пазух та видалення поліпів.

Хороші результати в терапії хронічного риносинуситу також показують якісні рослинні препарати з комплексною дією. Одним із них є Синупрет^®, який виробляє німецька компанія Біонорика.

Синупрет^® являє собою комбінований засіб, що містить екстракти рослин, які мають протизапальні, протинабрякові та секретомоторні властивості. Препарат рекомендований для лікування як гострих, так і хронічних форм риносинуситу, а також випускається в різних формах:

• Пігулки — призначаються дітям шкільного віку від 6 років та дорослим. Для тривалого застосування дітям від 12 років та дорослим при хронічному перебігу хвороби більше підійде Синупрет^® Форте. При загостренні хронічного риносинуситу для швидкого усунення симптомів рекомендовано приймати Синупрет^® Екстракт, який у 4 рази більш концентрований;
• Сироп та краплі оральні — показані для дітей віком від 2 років та дорослих. Їх зручніше давати малюкам, яким проблематично ковтати таблетки. Також ці форми рекомендується використовувати великим сім'ям, оскільки вони підійдуть практично всім віковим категоріям.

Важливо відзначити, що ліки мають високий рівень безпеки та не викликають серйозних побічних ефектів, що підтверджують численні наукові дослідження та міжнародне визнання. Препарат включений до українських та німецьких протоколів лікування, може використовуватися в комбінації з іншими методами терапії.

Важливо відзначити, що перед початком лікування слід проконсультуватися з лікарем, щоб переконатися в доцільності вибору препарату та його сумісності з іншими засобами.